Провокативна тема протестів

Новини 02.12.2013

Топ-тема дня, принаймні зсередини подій, — це тема "провокаторів". Про них говорили більше, аніж про партію влади, режим та псів разом узятих. Ці перелякані слова неслися з імпровізованої сцени на Майдані незалежності, з мегафонів у закостенілих від жаху руках політиків, зривалися піною з рота "громадських діячів" (що вже звучить як діагноз непристойної хвороби). Головним гаслом "оксамитових" подій осені-2004 було, як відомо, "Разом нас багато". Тепер це місце посів істеричний заклик: "Не піддавайтеся на провокації".

Зрештою, дехто може зауважити, що у цьому є сенс: опозиція наголошує на тому, що "чіпляння" до псів дасть змогу та причину для силових дій режиму. Здається, логіка є? Не дуріть себе і дивіться уважніше.

У "Наступній республіці" ми десятки разів повторювали: "Історія нічому не вчить". Але все насправді гірше: декого не вчить навіть те, що відбувається просто вчора. Нічне побиття дітей на Майдані мало б дати зрозуміти просту думку: режиму не потрібні причини для силового вирішення конфлікту. Хіба вони довго шукали приводи та формальні причини "зачистки"?

"Хіппуюча" молодь "танцюючого Євромайдану", покинута всіма (!) своїми та несвоїми лідерами, стала легкою здобиччю для оскаженілої зграї. У цієї влади (а значить - і її псів) повадки бандита, а не юриста, і нам усім потрібно про це пам'ятати. Їм не потрібна міфічна провокація як привід, їм потрібна слабкість супротивника та чисельна перевага.

Сьогоднішні події це довели: наступ істот із шевронами МВС розпочинався тільки тоді, коли натовп почав відступати, затягнутий закликами політиків-ідіотів. Увесь інший час вони відбивали зухвалі та злі напади цього цвіту нашого протесту, цвіту української молоді.

Тим, хто сьогодні не був на столичному Майдані та тим, хто був виключно та лише на ньому, ми маємо сказати: на київських Липках жодних провокаторів не було. Були лише молоді злі українці, люди, чесні у своїй ненависті. І були інші - ті, хто не просто не вірить у сили своєї нації, але й боїться її. Боїться не дарма — тоді, коли проросте ця молодь, ця жорстка порость нашої нації, самозваним "лідерам" стане спекотно так, як не буде навіть у місцях, куди вони очікувано потраплять після смерті.

І те, що ця порость зросте, немає жодних сумнівів — тиждень тому під Кабінетом Міністрів злих було 100, сьогодні під Адміністрацієї Президенту — 500. Їх буде 1000, їх будуть десятки тисяч. Якщо хтось із наших можновладців і їхніх ручних псів задумувався, який на смак український гнів, то він неодмінно відчує його на собі. Не довго чекати.

Провокативна тема протестів

Теги: євромайдан, протести, націєтворення

comments powered by Disqus