Закон

Статті 29.02.2016

Судова реформа – одна з ключових на етапі реформування України. І хоч ефективність проведення реформ у всіх сферах життя викликає великі сумніви, реформу правосуддя навіть не хочеться ставити в один ряд з рештою невдач.

Професійний аналіз судової реформи ми залишимо експертам-юристам, натомість поглянемо на тему правосуддя дещо під іншим кутом і розглянемо це питання в інших категоріях.

Закон та правосуддя є важливими стовпами цивілізації. А тому, розглядаючи це питання, пропонуємо звернутись до прикладу старих добрих консервативних Сполучених Штатів.

Декілька тижнів тому світ прощався із суддею Верховного Суду США Антоніном Грегорі Скаліа, що помер у віці 79 років. Суддя Скаліа був зразком консервативного правосуддя та стовпом консерватизму у Верховному Суді. Призначений ще президентом Рейганом у 1986 році він всі ці роки стояв на захисті закону та конституції в її класичній інтерпретації.

Суддя Скаліа є еталоном для всіх консервативних правників Америки і знайти достойну заміну йому буде надскладною задачею. Його приклад є яскравою ілюстрацією того, ким є суддя в традиційному суспільстві і чим є законодавство для нього.

Похоронну месу судді проводив його син Пол Девід Скаліа, який є священиком римо-католицької церкви. Життєвий вибір сина судді присвятити своє життя служінню Богу виглядає абсолютно логічним продовженням служіння свого батька.

В консервативному американському уявленні законодавство країни є логічним продовженням Закону Божого. І саме такий погляд на закон, як на явище трансцендентне дозволяє краще зрозуміти суть служіння вершителя правосуддя та мотивацію справжнього судді. Якими ж дрібними в порівнянні з цим виглядають всі ініціативи щодо суддівської переатестації в Україні, чи не так?

Ще один яскравий образ судді в консервативному розумінні ми можемо побачити в американській стрічці 1968 року «Hang’EmHigh»(«Повісь їх повище»), з Клінтом Іствудом в головній ролі.

Події цього класичного вестерну розгортаються на території Оклахоми в 1889 році,до того як вона стала штатом. Герой Клінта Іствуда – Джед Купер – став жертвою лінчування за несправедливим звинуваченням, але вижив і, жадаючи помститись своїм кривдникам, став федеральним маршалом.

Одним з найцікавіших персонажів картини є суддя Фентон – єдине джерело правосуддя на всій території. Несучи свою службу, суддя мріє домогтись для території статусу штату з усіма його атрибутами, зокрема і повноцінною суддівською системою.

В одному з епізодів Купер дорікає судді за невиправдано жорстокий вирок, на що Фентон відповідає герою Іствуда промовою, яка висловлює суть його служіння:

«Думаєш я судив його надто суворо? Кинув його, як хмиз, до свого багаття правосуддя? А може це все неминуче, коли одна єдина людина, один суд, наділений владою звершувати правосуддя на території в п’ять разів більшій за всі ці штати?

Помилки? О так, я помилявся! Але будь певен – бували дні, коли я, сидячи в цьому суддівському кріслі, бажав та молився, щоб хтось ще встав між мною і Богом. Хтось, хто міг би сказати: Ти не правий, Фентон! Ти невірно розтлумачив закон. Ця людина заслуговує на повторний суд, ця на помилування, а ця взагалі невинна.

Але поки ця територія не стала штатом з губернатором і апеляційним судом, я тут звершую закон. Тільки я!»

То звідки беруться такі служителі закону, судді з таким принциповим баченням свого обов’язку? Вони беруться з суспільства, для якого закон – не порожнє слово, не юридична формальність, а зв'язок із Творцем, що приносить порядок у світ хаосу.

Повертаючись до українських реалій, на думку спадають рядки, написані Євгеном Маланюком в його «Сонеті гніву та ганьби»:

«Каліка виклятий — такий він і донині!

Сліпий кобзар — співа свій вічний жаль.

Самсоном темним — зруйнував святині.

Розбив, дурний, сінайськую скрижаль».

Чи мали українці колись свої Десять заповідей? Питання дискусійне. Однак скрижаль Закону для українців сьогодні дійсно є розбитою.

За час бездержавності законодавство в українській національній свідомості почало асоціюватись з правилами окупантів, а радянська влада просто зґвалтувала всю систему правосуддя. Наслідком цього став глибокий правовий нігілізм, подолання якого виглядає задачею значно складнішою, ніж формальна суддівська реформа.

Зазвичай, в своїх матеріалах ми намагаємось робити акцент на конструктивних моментах, пропонуючи якщо не готове рішення, то хоча б формулу, яка допоможе це рішення знайти. На жаль, сьогодні ми змушені обмежитись констатацією всієї серйозності проблеми.

Реформа системи правосуддя в Україні лишиться позбавленою будь-якого сенсу до тих пір, поки законодавство в свідомості українців не буде пов’язане з певними вищими цінностями і трансцендентною відповідальністю.

Перед тим як буква українського закону почне мати серйозну вагу в суспільстві, свою вагу має здобути буква Закону в душі кожного з нас. Якщо ми хочемо бачити Україну частиною цивілізованого світу, саме час кожному з нас проявити відповідальність і віднайти свої Десять заповідей, що повернуть Закон в наше життя.

Віталій Нелепов, «Наступна республіка»

Закон

comments powered by Disqus