Волинська принцеса Сіаму

Історія 25.10.2015

В час, коли країна полинула в стрімкий потік політико-електоральних подій ми пропонуємо вам,шановні читачі, відволіктись від тем, які не могли всіх нас не втомити. Сьогоднішня публікація не буде типовою для «Наступної республіки», однак, на нашу думку, вона варта вашої уваги.

Що поєднує Україну та Таїланд? Мілітаристи скажуть, що саме до цього далекосхідного королівства Україна поставляє свій найкращий танк «Оплот». Менш мілітаризовані громадяни скажуть, що ця країна один з кращих курортів світу і там відпочивала достатня кількість українців. Але це ще не все. Як виявляється, Україну та Королівство Таїланд поєднує неймовірно красива історія кохання.

27 квітня 1886 р. у Луцьку, в сім’ї статського радника (цивільного генерала) Івана Десницького, народилася донька Катерина. Її батько був головним суддею міста та помер, коли вона була ще зовсім маленькою (могила Івана Десницького збереглася на погості Свято-Троїцького собору у Луцьку). У вдови Марії Михайлівни залишилося дванадцять дітей (четверо – від свого першого шлюбу, шестеро –від першого шлюбу покійного чоловіка, та ще двоє спільних). Жінка продала маєтки і переїхала з родиною до Києва.

Старших пасинків пані Десницька віддала до Київського університету, молодших – до гімназій. Донька Катерина пішла до найкращої в місті жіночої Фундуклеївської гімназії неподалік Хрещатика. Мала кавалера – старшого за себе гімназиста Ігоря. Однак, нещастя продовжує переслідувати молоду дівчину. Узимку 1903 року від раку помирає Марія Михайлівна, мама Катерини.

Дівчина їде до Санкт-Петербурга, де навчався на військового її старший брат Іван. Подалася на курси медсестер у шпиталі Марії Федорівни на Фонтанці. І тут, в 1905 році на одній зі столичних вечірок Катерина знайомиться з лейб-гусаром, другим сином короля Сіаму (тепер це Таїланд) Чакрабоном. Рудоволоса дев’ятнадцятирічна Катерина полонила серце принца. Ну чим не казка, погодьтеся?

Держава Сіам на початку ХХ століття – практично єдина країна цього регіону, якій вдалося уникнути колоніального поневолення. 1891 року до Сіаму прибула перша російська делегація. Побував у далекому королівстві і цесаревич Микола (майбутній Микола ІІ). А у 1897 році відвідав Петербург сіамський король. Тоді ж під час зустрічі з королем Сіама цар Микола ІІ запропонував високому гостю направити одного з синів на навчання до Санкт-Петербурга. Пропозицію було сприйнято схвально. І вже весною 1898 року другий син короля від улюбленої дружини Саовабхі – Чакрабон – прибув до російської столиці.

Його було зарахований до імператорського Пажеського корпусу, де вчились виключно діти російської дворянської еліти. Цей елітний заклад поєднував гімназію та військове училище. Блискуче закінчивши Пажеський корпус, гвардійський гусар Чакрабон продовжив навчання в Академії Генерального штабу. Казна орендувала для нього невеличкий палац у Царському Селі, а також дачу в Петергофі – двоповерховий особняк із двадцяти кімнат. Принцові надали сіамського ад’ютанта, обслугу, а для виконання доручень – полковника російської армії. Раз на місяць корнет снідав із Миколою ІІ. Життя принца Чакрабона мало чим відрізнялось від життя петербурзької молоді вищого світу. І на з одній вечірок петербурзької богеми принц зустрів її…

Наступного дня до шпиталю імператриці Марії Федорівни під’їхала карета з імператорськими гербами. Принц Чакрабон подарував дівчині сумочку з емаллю роботи ювеліра Карла Фаберже. На ній стояли ініціали красуні – «К.Д.»

Наприкінці квітня 1905-го Катерина Десницька відбула з пересувним шпиталем на Далекий Схід, на російсько-японську війну сестрою-жалібницею. Чакрабон теж попросився до діючої армії, але Микола ІІ його не пустив. Закоханий закидав Катерину листами й телеграмами. Вона відповідала зрідка. Принц хвилювався, що про листування дізнається цар і повідомить батькові. А той заборонить одружуватися із «фаранг» – білою іноземкою. Чакрабон вирішив побратися таємно. Дівчина погодилася, але за однієї умови: вінчатися мали у православній церкві. У 1906 році, через Одесу закохані приїхали до Стамбулу, де у церкві Святої Трійці молодята обвінчалися. Але принц не міг з’явитися у Бангкоку з «фаранг», тому дівчина деякий час жила у Сингапурі.

Король подарував принцу щойно збудований палац Парускаван. Принц перевіз туди Катерину. Королівська родина її ігнорувала. Король Рама V не визнав невістку, навіть коли жінка в березні 1908-го народила сина Чулу – його першого онука. Королева умовила чоловіка надати українці титул принцеси Пхітсанулок – за назвою сіамської провінції, шефом якої був Чакрабон. За два роки Рама V помер від задавненої хвороби нирок. На престол сів його старший син — Рама VI. На вимогу матері він видав указ про визнання законним шлюбу Чакрабона. Це легалізувало Катерину та її сина. Новий правитель був бездітним. Чакрабон став спадкоємцем престолу.

У 1911 році Катерина разом із чоловіком поїхала в Росію. Чакрабон відвідав Петербург, отримав звання полковника гусарського полку російської армії та орден Андрія Первозванного. Принцеса гостювала в рідних у Києві. Їй також пощастило зустрітися з братом Іваном, який працював у російській дипломатичній місії Китаю.

Наприкінці 1912 року Катерина знову була змушена покинути Сіам. У той час в країні, під впливом революції в Китаї, поширився рух супроти короля. Підозрювали, що Чакрабон був серед заколотників.

У 1917 році, коли Катерина відвідувала свого брата Івана, який осів у Китаї після жовтневого перевороту, вона отримала важку звістку: Чакрабон зустрічається з 15-річною принцесою Чаваліт. У 1919 році Катерина та Чакрабон розлучаються. Син Чулу залишається з батьком, адже хлопчик спадкоємець престолу. Десницька оселяється у Шанхаї у брата до стає до праці у Червоному Хресті.

1960-го Катерина Десницька померла від серцевого нападу у Парижі. А принц Чакрабон помер ще у двадцятих роках від запалення легенів: застудився на яхті. Син Чула закінчив Кембриджський університет, став істориком. У Лондоні одружився з англійкою Елізабет Хантер. Помер Чула у 1964-му році.

Перу відомого російського письменника Костянтина Паустовського належить повість «Далекі літа», написана 1946 року. Декілька сторінок у ній присвячено казковій історії про Марусю Весницьку – прототипом якої і є лучанка Катерина Десницька.

На погості Свято-Троїцького собору в Луцьку височіє пам’ятник Івану Десницькому – батькові легендарної принцеси. Королівська гвардія Таїланду досі одягається у мундири російських гусарів.

«Кохаю його так, як навіть і не думала...» – слова, що стали лейтмотивом життя принцеси Катерини. «Мені ніхто не потрібен, окрім тебе», – зізнавався їй Чакрабон.

Іван Дубченко, «Наступна республіка»

Волинська принцеса Сіаму

comments powered by Disqus