Демократія на гвинтах гелікоптерів

Історія 10.08.2015

Час від часу на просторах українського інтернету від деяких наших співвітчизників можна почути таку фразу: «Чому наші військові досі воюють у складі миротворців у Африці?». Такий собі варіант українського мема «Чому не в АТО?». Сьогодні «Наступна Республіка» пояснить чому це необхідно якраз для тих, хто знаходиться на фронті, і чому Україна повинна саме зараз грати в геополітику.

Як думають шановні українські леді та джентльмени, чому Франція все-таки, не віддала вже готові «Містралі» росіянам? Як сказали б недолугі політики – на них натиснули американці, бо Франція колонія США і все таке. Але дійсно, чому Франція не віддала «Містралі»? Повернемось в історію на чотири роки назад…

Є на заході Африки одна цікава країна під назвою Кот-д'Івуар. Входить країна до сфер інтересів Франції і, відповідно, про ніяку незалежну політику там говорити не доводиться. І з’явився в цій країні диктатор Лоран Гбагбо з амбіціями Каддафі та Хусейна. А ще з малою кількістю демократії, який дратував французів. Гбагбо необхідно було «одемократити».

28 листопада 2010 в Кот-д'Івуарі пройшов другий тур президентських виборів. За попередніми даними, опублікованими ЦВК 2 грудня, перемогу на виборах здобув заступник директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду і колишній прем'єр-міністр країни Алассан Уаттара (54,10% голосів проти 45,90% за Гбагбо), але на наступний день Конституційна рада оголосила переможцем Гбагбо (51,45% голосів проти 48,55% за Уаттара). При цьому результати виборів у семи регіонах на півночі, переважно підтримують Уаттару, були анульовані. Ну прямо як у 2004 році з Януковичем.

І Гбагбо і Уаттара прийняли присягу і оголосили себе президентами. При цьому збройні сили Кот-д'Івуара оголосили про свою лояльність Гбагбо, а міжнародне співтовариство (США, Франція, Європейський союз, Африканський союз, Економічне співтовариство країн Західної Африки та Організація Об'єднаних Націй) визнало Уаттару законно обраним президентом країни. Країна була на порозі «великого шухера».

30 березня 2011 збройні формування, вірні Алассане Уаттара, взяли столицю країни - Ямусукро. Наступного дня Рада Безпеки ООН ввела санкції проти Гбагбо, заборонивши, зокрема, йому, його дружині і найближчому оточенню виїзд за кордон, а також закликала його негайно залишити владу.

Заручившись підтримкою ООН, французи розпочали операцію «Лікорн» щодо стабілізації ситуації. Участь в операції взяли й екіпажі українських вертольотів. 4-го квітня 2011-го року приблизно о 17.00 за місцевим часом чергова пара Мі-24П під командуванням майорів Руслана Мельника і Володимира Бондаренка отримала наказ на застосування зброї. Згідно з наказом екіпажі відкрили вогонь по об'єктах бойовиків в Абіджані – укриттях, де була захована військова техніка, і складу боєприпасів на колишній військовій базі «Акуедо» (Як потім говорили французи, там після українців залишилося одне велике футбольне поле). Пізніше надійшли нові настанови – знищити установку реактивного залпового вогню «Град» (за оперативними даними Місії ООН, прихильники Гбагбо збиралися привести її в дію) і нанести удар по президентському палацу, де було виявлено важке озброєння.

В Міноборони України спочатку заявили, що дії екіпажів вертольотів носили демонстраційний характер, і факт застосування зброї взагалі заперечувався, але потім МО все ж визнало ведення вогню на поразку. Наших військ там немає, ага.

10-го квітня Гбагбо здався французькому спецназу. Ситуація в країні була стабілізована. Гбагбо поїхав «мотати строк» у Гаазі. Ворога посоромлено, українці повертаються зі щитом.

Авіаційна група зі складу 56-го окремого вертолітного загону ЗС України сил Місії ООН у Ліберії завершила виконання завдань у Кот-д'Івуарі в кінці 2011-го року і 29-го грудня повернулася на базовий ліберійський аеродром Робертсфілд.

Частину особового складу зі штатною зброєю перевіз додатковий десантно-транспортний вертоліт Мі-8МТ. Автомобільну техніку та майно українців (понад 5 тонн вантажу) доставили до постійного місця базування за допомогою російського (sic!) великовантажного вертольота Мі-26 зі складу Місії ООН у Ліберії.

Учасники спецоперації зі знищення складів з військовою технікою та боєприпасами в Абіджані були представлені до відомчих нагород Міністра оборони і начальника Генерального штабу – Головнокомандувача ЗС України.

Через три роки українські дипломати нагадали французам, що борги треба повертати, і надавати агресору сучасну техніку буде некрасиво і не по-людськи якось. Ворога знову було осоромлено. Тепер вже на дипломатичному рівні.

Знайте, що ті бійці які зараз на іншому краю планети виконують миротворчі місії також вносять свій внесок у нашу Перемогу. Перемгу цивілізованих сил над варварством.

Іван Дубченко, «Наступна республіка»

Демократія на гвинтах гелікоптерів

comments powered by Disqus