Сто років Великої війни

Історія 28.07.2014

Про Першу cвітову сказано багато. В підручниках історії, в кінохроніках, в спогадах, на сторінках книг. Сказано дуже по-різному – як про трагедію, що скалічила тисячі душ, як-то в книгах Ернеста Гемінґвея, або ж як про величну і героїчну подію, як про це з захопленням писав Ернст Юнґер.

Навіть після ста років з моменту її початку, про неї все ще є що сказати. Велика війна – війна перш за все європейська. Її причини та її наслідки глибоко пов’язані з Європою, її самоусвідомленням, її крахом та її становленням. Ті процеси, що лежали в основі цієї війни, тривають і досі.

Велика війна стала історичним прикордонням, на якому зустрілись та міцно переплелись епохи та явища. Вона поєднала в собі шляхетність традиційного кшатрійського герця та жахи і ницість тотального протиборства. Це була війна імперій, причиною якої став радикальний націоналістичний акт. І це далеко не єдині парадоксальні моменти Великої війни.

Її називають останньою війною старої Європи, однак влітку 1914 року Європа поводила себе по-юнацьки зухвало. Вона сміливо використовувала модерні досягнення індустріалізації – як технічні так і соціальні – в своїх традиційних змаганнях. Безбоязно вступаючи у війну, вже за кілька місяців, Європа зрозуміла весь жах і велич цієї події.

Першу світову війну можна порівняти з громадянською війною у Сполучених Штатах. Перш за все тут доречно згадати слова Наполеона про те, що будь-яка війна в Європі – громадянська війна. Окрім того, обидві війни, своєю кровопролитністю та жорстокістю, показали очевидність тих змін, що відбувались в соціумі і вимагали нових ідей, нових форм організацій суспільств та держав. Проте, якщо наслідком громадянської війни в США стала подальша індустріалізація, розширення прав та свобод і, як наслідок, розбудова демократичних інститутів та зростання економічного благополуччя громадян, то з Європою все виявилось набагато складніше.

У брудних траншеях під градом артилерійських атак Європа пережила справжній шок. Ні європейське населенні, ні європейські еліти в більшості своїй виявились не готовими до викликів сучасного світу.

Європа на руїнах найбільших світових імперій почала пошуки себе та свого майбутнього, однак здорові паростки націоналізму, що виявлялись в нових національних державах,були досить швидко знищені тоталітарною істерією. Європа піддалась на спокусу простих відповідей на складні питання, поставлені часом. Тоталітаризм, підживлений зовнішніми формами традиціоналізму та соціальним популізмом взяв гору і привів Європу до чергової трагедії – Другої світової війни.

Проте, попри весь трагізм ХХ століття, Європа все ж поступово, крок за кроком, знаходить своє місце в сучасному світі. Саме в цьому контексті треба сприймати сучасну європейську політику – як один з етапів становлення нової Європи.

Європа оговтується після власних помилок, вчиться жити в сучасному глобалізованому світі, вчиться будувати ефективні моделі міжнародних стосунків. І сьогоднішні події в Україні – це частина процесу становлення Європи. Наша революція та наша війна – це етап побудови сучасної моделі європейського співробітництва.

Всесвітньо відомий американський експерт з міжнародних стосунків Збіґнєв Бжезинській у своїй праці «Велика шахівниця», описав своє бачення ядра європейської безпеки у форматі франко-німецько-польсько-українського співробітництва. Протягом останніх ста років саме на території цих країн відбувались найбільш жорстокі європейські протистояння. Однак починаючи з другої половини 40-х років минулого століття людство мало змогу спостерігати за становленням описаного Бжезинським ядра.

Франко-німецьке співробітництво, яке лягло в основу повоєнної Європи і, пізніше, Європейського Союзу, стало початком становлення нової Європи. Кінець ХХ - початок  ХХІ століть ознаменувались інтеграцією країн Центральної Європи, на чолі з Польщею, у систему європейського співробітництва. Останні події в Україні стали логічним продовженням становлення сучасної Європи.

Сьогодні нам з вами необхідно усвідомити важливість своєї ролі в глобальній системі міжнародних стосунків. Наша Східна війна – це відлуння Великої війни 1914-1918 років, а перемога в ній – це вагомий внесок в систему європейської безпеки.

Ми мусимо пам’ятати трагічні та героїчні уроки Першої світової війни та всього минулого століття, щоб відповідально та ефективно будувати європейське майбутнє.

Віталій Голіченко

Сто років Великої війни

comments powered by Disqus