Етична перевага капіталізму

Статті 15.01.2014

Проблема червоного реваншу — одна із ключових тем суспільного життя в Україні протягом останніх 23 років. Перманентне протистояння по лінії «зміни — стабільність» (одним із яскравих втілень якого є нинішній український протест) є одним із характерних симптомів та проявів цього небезпечного явища. Безсумнівно, у вітчизняних реаліях це прямо пов’язано із радянським минулим та пострадянським сьогоденням, проте не варто думати, що загроза свободі зліва — виключно український хрест чи такий собі ексклюзив колишнього СРСР.

Протистояння капіталізму та соціалізму полягає не лише в економічній площині, але й прямо стосується морально-етичної сфери, яка прямо впливає на політичне життя ледь не більше, аніж економіка. Американський публіцист Бен Шапіро у своїй колонці у виданні «Frontpage Mag» намагається поглянути на повернення соціалізму з царства мертвих під кутом моралі.

Чому соціалізм підняв голову?

Капіталізму знадобилося півстоліття на оговтання та повернення після Великої депресії. Соціалізму виявилося потрібно удвічі менше часу на повернення після розпаду Радянського Союзу.

Соціалістичний мер Нью-Йорка Білл де Блазіо заявив, що метою його програми «Повість двох міст» (від редакції: посилання на роман Чарльза Діккенса, щоправда, лише на назву, якою команда лівого мера протиставляє «заможний Нью-Йорк» «бідному Нью-Йорку») є знищення розриву між бідними і багатими. Новообраний член муніципальної ради Сіетла, ліва активістка Кшама Савант у зверненні до своїх прихильників заявила, що вона «З честю носить значок соціаліста» (від редакції: восени саме вона погрожувала корпорації Boeing захопити під «суспільне управління» місцеві виробництва, якщо компанія не погодиться на вимоги профспілок). Успішний серед лівої публіки колумніст видання «Rolling Stone» Джессі Майєрсон видає колонку, у якій закликає молодь до боротьби за державні гарантії зайнятості, універсальний основний дохід, колективізацію приватної власності, націоналізацію приватних активів і банків.

Пагони марксизму, що знову розпускаються, більше не ховаються окраїнами. І це почалося не тоді, коли президент Сполучених Штатів оголосив війну з нерівністю доходів своїм головним завданням як головнокомандувача. І навіть не тоді, коли лідер сенатської більшості, сенатор-демократ від Невади Гаррі Рід заявив, що найважливіша проблема, з якою стикається Америка — нерівність у доходах. І не тоді, коли всі прообамівскі ЗМІ заявили про свою місію на 2014-й рік — кампанію проти заможних. Менше 20 років тому колишній президент США Білл Клінтон напередодні свого переобрання проголосив закінчення «ери великого уряду». Але вже 2011 він узяв свої слова назад.

То що ж трапилося?

Капіталізм не зміг подбати про себе. Ще 1998 року, незабаром після того як світ, як здавалося тоді, дійшов спільного та єдиного висновку про неефективність соціалістичних принципів, економісти Даніель Єргін і Джозеф Станіслав написали, що вільний ринок насправді потребує дещо більшого за успіх: на їхню думку, капіталізму бракує «легітимності». Адже, як кажуть Єргін і Станіслав, «система, заснована на власних інтересах та прагненні прибутку як головних дороговказах, не може задовольнити прагнення людської душі до віри та якогось сенсу існування, вищого за матеріалізм». Іншими словами, вони написали, що у той час, як іспанські комуністи вмирали зі словом «Сталін» на вустах, лише одиниці померли б, вимовляючи словосполучення «вільний ринок».

Нездатність сформулювати етичне підґрунтя прирекла капіталізм на статус вічної резервної копії. Маючи вибір між бідністю і багатством, люди можуть скільки завгодно звертатися до соціалізму. І лише за відсутності альтернативи вони визнають і сприймають вільний ринок. Зрештою, брехня про гарантовану безпеку набагато привабливіша, ніж лекції про особисту відповідальність.

То яке ж моральне обґрунтування капіталізму? Воно полягає у визнанні того, що соціалізм — це не велика ідея, яку неправильно сприйняли та невдало втілили, а дієва філософія зла. Рушійною силою його є не альтруїзм, а заздрість і жадібність. Соціалізм стверджує, що ви можете бути зобов’язані мені чимось лише через саме моє існування. Натомість капіталізм призводить і спонукає до вимушеного, але реалістичного альтруїзму: «Я можу не хотіти допомагати тобі, ти можеш мені не подобатися, проте якщо я не надам тобі товар чи послугу, які ти бажаєш, я залишуся голодним».

Добровільний обмін є більш етичним за насильницький перерозподіл. Соціалізм порушує принаймні три з десяти заповідей: ставить уряд на місце Бога, узаконює злодійство та крадіжки і збуджує жадібність. Зрештою, міркування про нерівність доходів мотивовані не стільки турботою про процвітання, скільки дріб’язковою злістю: чи не буде вам все одно, скільки я заробляю, доки ви щасливі?

Консерватори,обговорюючи недоліки соціалізму, кажуть про результати. Вони мають рацію: соціалізм неефективний, руйнівний і гальмує духовний розвиток людини. Але вони не праві, коли уникають етичних аспектів при обговоренні різниці між свободою і контролем. І саме це небажання говорити прямо, ця особлива форма лінощів, призвела до повернення соціалізму, незважаючи на те, що ми ще пам’ятаємо його економічний крах у Європі, а також мільйони жертв, принесених в ім’я цього лжебога.

Оригінал статті

Етична перевага капіталізму

Теги: переклад, Сполучені Штати, соціалізм, капіталізм, етика

comments powered by Disqus