Чому ІДІЛ боїться Ізраїля?

Статті 05.10.2016

Стаття, написана експертом з міжнародних відносин Гарвардського університету, Гремом Елісоно для авторитетного американського видання «The National Interest» має на меті звернути увагу американських експертів в галузі оборони на ізраїльску стратегію протидії терористичним організаціям. Проте, на нашу думку, даний матеріал складає не меншу, а можливу і більшу цінність, для України.

Оскільки питання остаточної перемоги на Донбасі буде актуальним лише після принципового вирішення російського питання, для нас є актуальною стратегія стримування терористичних угрупувань, які Сили Оборони Ізраїля класифікують як «субдержавні угрупування». «ДНР» та «ЛНР» цілком підпадають під таку класифікацію.

Чому Ісламська держава боїться Ізраїль?

Одразу після терористичних актів в Орландо та Стамбулі президент Барак Обама ще раз, з подвійною рішучістю нагадав про свій намір «знищити» ІД за допомогою комбінованої стратегії залучення повітряних ударів, підрозділів сил спеціальних операцій Збройних сил США та підтримки сухопутних підрозділів на місцях. Що цікаво, обидва кандадата на заміщення його посади наголошують на тому, що Сполучені Штати повинні робити більше.  Дональд Трамп активно виступає за те, щоб Вашингтон «чорт-забирай, підірвав» усе угрупування, а Гіларі Клінтон сипле обіцянками «розмазати потенційний халіфат». Тим не менш, усі троє безперечно погоджуються в одному – знищення ІД є всеосяжною метою.

Необхідність «знищення» ІД настільки в'їлась у свідомість реалізаторів контртерористичних програм США, що майже ніхто не ставить під сумнів стратегічну ефективність такої точки зору. Однак, держава з, напевне, найбільшим досвідом успішоної боротьби проти тероризму поставила і знайшла в ній прогалини.  

Ізраїль географічно знаходиться набагато ближче до ІД, аніж США. ІД одного разу заприсяглась завоювати єврейську державу і згодом приєднати її до ядра свого халіфату. Та, на диво, Сили Оборони Ізраїлю (СОІ) відкинули можливість ведення прямих військових дій з ІД. Натомість, маючи перед собою оперативну загрозу достатньої потужності, щоб будь-якої миті забрати життя сотень ізраїльтян, вони обирають стратегію, яка Сполученими Штатами навіть не розглядалась. Граючи за правилами тієї ж гри, яку вели США для перемоги над радянським комунізмом в період Холодної війни, Ізраїль попереджає усі атаки ІД за допомогою стратегії поміркованого, ретельного стримування. Зрозуміло, що Америка не може раптом почати застосовувати підхід Ізраїлю. ЇЇ оперативне середовище разюче відрізняється від ізраїльського, де на кордонах зосереджена велика кількість терористичних загроз. Однак, Штати можуть взяти для себе декілька важливих уроків, які допоможуть покращити національну безпеку держави.

Ізраїль керується прямолінійним підходом щодо ІД. Він переконує ІД не здійснювати атаки, обґрунтовано погрожуючи відповідати на них. Погрози Ізраїля, в осному, мають такий зміст: «якщо ви нас атакуєте, у відповідь ми завдамо вам болю, що значно перевищуватиме будь-яку вигоду, яку ви сподіваєтесь отримати».  Стратеги Холодної війни знають, наскільки непросто втілювати таку стратегію. Ефективне стримування вимагає дотримання трьох критеріїв: чіткість, спроможність та обґрунтованість. Зокрема, чіткість необхідна при визначенні межі, яку не можна переступати, та її донесенні мовою, яку б противник зрозумів; спроможність – у завданні збитків, що значно перевищують вигоду від атаки; обґрунтованість – щодо рішучості у виконанні оголошеної обіцянки. Якщо хоча б один з критеріїв не дотримується, стримування не може бути ефективним.  Тобто, якщо я намітив межу, противник її перетнув, а я відповідаю словами замість дій, оголошених в якості кари, я не виконую критерій обґрунтованості. Яким би не було моє виправдання щодо невиконання обіцяної кари та як би сильно я не наголошував на тому, що наступного разу буде інакше, в подальшому противники не будуть сприймати мої погрози серйозно.

Але це ще не все. Як навчав видатний ядерний стратег Томас Щелінг, успішне стримування вимагає більше, ніж саму лише погрозу.  На іншій стороні монети стримування знаходиться рівнозначна обіцянка: «якщо ви утримуатесь від заборонених дій, я не виконуватиму оголошеної погрози». Однак, якщо ж я вирішую здійснити визначене покарання, хоч ви і виконали мої умови, я витрачаю цю монету, і вже більше не можу використовувати таку погрозу для стримування. Як то кажуть, чому б не зробити, якщо мене все одно буде бито…

Думка про те, що таких терористів як ІД можна стримувати, зазвичай не сприймається більшістю політиків США – вони вважають це нерозумним або небезпечно наївним. Дехто ж стверджує, що терористи просто хочуть вбивати. Також існує думка, що вони нераціональні, і погрожувати вбивством тим, хто готовий вмерти за свої цілі, буде неефективно. Атака Аль-Каїди на Світовий Центр Торгівлі та Пентагон була болючим ударом для американських стратегів. Уявіть собі уряд, який, несучи відповідальність за життя своїх громадян, знає про терористичну загрозу, спроможну забрати життя сотень. Якби він обрав стримування, а не нанесення превентивного удару по противнику, чи зміг би такий уряд виправдати себе перед громадянами після ще однієї атаки, рівнозначної за масштабом до паризьких вибухів?

Ізраїльські стратеги ставлять усі ці питання і стикаються з незручними відповідями.  Вони дійшли висновку, що яким би недосконалим воно не здавалось, стримування – найкращий варіант дій. І дійсно, Сили Оборони Ізраїля впевнені в тому, що їм вдається стримувати противників по всіх напрямках: держави (Іран, Ліван та Сирія),  субдержавні угрупування (Хезболла та Хамас) та навіть терористичні організації (ІД, Палестинський Ісламський Джихад та угрупування, пов'язані з Аль-Каїдою). Ізраїльські стратеги відкидають твердження, що ІД є найголовнішою загрозою для всього цивілізованого світу, яке у Вашингтоні є аксіоматичним. На відміну від президента Обами, який вважає, що ІД має бути «основним пріоритетом» для СОІ, для них вона є лише однією з численних терористичних угрупувань, і навіть не знаходиться в першій половині списку загроз Ізраїля. Як сказав колишній голова військової розвідки Ізраїлю Амос Йадлін, «Врешті-решт, ми говоримо про декілька сотень неконтрольованих терористів, що ганяють на пікапах, пахкаючи з АК та кулеметів». 

Контртерористична полеміка США переважно ігнорує ізраїльські надбання в цьому питанні. Вашингтон  поводить себе доволі інертно, коли необхідно навчатись у інших, і до того ж, ізраїльський безпековий істеблішмент донедавна тримав свою стратегічну думку при собі.  Це змінилось минулого серпня, коли вперше за всю історію СОІ начальник Генерального штабу СОІ генерал-лейтенант  Гаді Айзенкот оприлюднив нетаємну версію оборонної доктрини СОІ. Однак, так як документ написаний на івриті, для американських стратегів він здебільшого залишався невідомим. Для донесення тексту до широкої аудиторії Центр природознавчих дисциплін та міжнародних відносин імені братів Белфер Школи державного управління імені Дж. Ф. Кеннеді при Гарвардському університеті нещодавно оприлюднив переклад документу англійською мовою.

В документі під назвою «Стратегія СОІ» детально описується методика стримування терористичних угрупувань, особливо – Хезболли та Хамасу.  В політичному лексиконі США Хезболла та Хамас класифікуються як «терористичні угрупування». СОІ ж називають їх «субдержавними організаціями».  Субдержавні суб'єкти мають свої штаб-квартири, утримують власну територію та здійснюють урядування певною групою населення. Тобто, вони представляють собою цінні об'єкти, що, на кшталт держав, робить їх вразливими. По відношенню до таких об'єктів СОІ застосовують «загальне стримування» та «спеціальне стримування». Загальне стримування досягається шляхом забезпечення постійної і беззаперечної військової переваги та створення репутації «Хрещеного батька». Хрещений батько усе сприймає особисто... Як казав його друг сім'ї, «Якщо блискавка вдарить по його другу, старий сприйме це особисто... Нещасні випадки не трапляються з тими, хто сприймає нещасні випадки  як особисту образу». За словами Айзенкота, «Ізраїль повинен позиціювати себе як непередбачуваний противник, що здатний реагувати у дуже суворій манері».

Спеціальне стримування застосовується для кожного противника окремо і полягає у здійсненні конкретних, спеціально визначених дій. Такий тип стримування вимагає «постійного аналізу характеристик, мотивів, спроможностей, ідентифікаційних особливостей та процесу прийняття рішень» противника.  Ізраїль прагне впливати на розрахунки своїх противників, безпосереднім чином переконуючи їх у «марності продовжувати боротьбу» та нагадуючи їм про «результати попередніх сутичок».

СОІ безперервно моніторять ефективність процесу стримування, що ними здійснюється.   Щоденно проводиться робота для забезпечення виконання усіх умов, необхідних для досягнення успіху. Ізраїльські посадовці найвищого рівня чітко та доступно оголошують межі, які не можна переступати, не лише на івриті, але й арабською мовою.  Спроможність Ізраїлю витребувати виконання визначених меж демонструється шляхом «побудови сил, що частково видимі для противника».  Обґрунтованість постійно стверджується за допомогою «проведення наступальних дій обмеженого масштабу та інтенсивності в якості сигналу про те, що «правила гри» було порушено». Але Ізраїль також досить обережно ставиться до зворотньої сторони монети стримування. (І дійсно, ізраїльські політики час від часу не лише приймають рішення про утримання від покарання, але й нагороджують за гарну поведінку. Наприклад, заходи з підтримки реконструкції сектора Гази, вжиті, незважаючи на те, що Хамас використовує матеріал, який поставляє Ізраїль, для побудови тунелів та ракет.)

Ізраїль декларує Хезболлу як «найбіль небезпечну загрозу». Будучи утворенням іранського підпорядкування, організація має в своєму розпорядженні накопичений арсенал зброї кількістю в більше сотні тисяч керованих та некерованих ракет, наведених на Ізраїль. Багато з цих ракет оснащені пристроями точної наводки, спроможними уражати стратегічні цілі, включаючи тель-авівські будівлі, еквівалентні Пентагону. Другою у списку стримування по пріоритетності знаходиться Хамас. Дане утворення в своєму статуті в якості священного обов'язку визначає наступне: «здійняти стяг Алаху над кожним дюймом Палестини», окупованою «войовничими євреями». Протягом останніх десяти років Хамас провів з Ізраїлем три війни. У Другій Інтифаді Хамас удосконалив бомбу терориста-самогубця, використавши її для вбивства сотень цивільних громадян Ізраїля. На даний момент організація оснащена тисячами ракет і здійснює побудову підземних тунелів на територію Ізраїля для проведення майбутніх атак. (За останні декілька місяців ізраїльські службовці визначили чисельні тунелі, розкопані на глибині приблизно 30 метрів під землею.)

Яким чином СОІ справляються із загрозами, які становлять дані угрупування? Вони не проводять безпосередні атаки для їх придушення, як і не розгортають повномасштабної війни для їх знищення. Натомість, Ізраїль докладає зусиль для їх стримування. Як пояснив Йадлін,

«Якщо говорити окремо про Хамас і Хезболлу, то ми не змогли знищити усі їх спроможності, проте, що нам вдалося, так це організувати систему стримування. Вдалося тому, що, по-перше, ми добряче дали їм жару, а, по-друге, терористи перетворились в... напівдержавні утворення... Терористи раптом збагнули, що, так як вони стали відповідальними за свою економіку, систему освіти, життя та здоров'я своїх громадян, весь час проводити терористичні атаки вже не так весело».

Звісно, стратегія Ізраїлю з протидії своїм противникам не обмежується лише стримуванням. Повноцінний процес попередження терористичних атак складається з таких елементів: виявлення (глибоке проникнення в табір противника з метою визначення загроз), побудова засобів протидії (наприклад, система ПРО «Залізний купол» та захисні стіни та паркани вздовж усіх кордонів), а також завдання вирішального удару (атака, яка знищує противника, незалежно від його дій). В той час, як велика кількість держав, включаючи Сполучені Штати, інтенсивно інвестують в подібні програми, унікальність Ізраїлю проявляється і тут – стримування вони помістили  в основу своєї контртерористичної стратегії.

СОІ визнають той факт, що іноді така стратегія не спрацьовує. І коли таке відбувається, громадяни Ізраїлю помирають. Тим не менш, ізраїльські стратеги все ще вважають стримування кращим за будь яку іншу альтернативу з протидії загрозам, яку становлять противники-субдержави.  Після кожного конфлікту СОІ подвоюють зусилля, запроваджуючи стримування нового рівня.

Ізраїльські фахівці з питань безпеки без вагань визнають, що їм не вдається успішно стримувати усіх терористів. Зокрема, мова йде про одинаків, які здійснюють терористичні атаки практично без підготовки, становлячи безпрецедентну проблему, яку неможливо повністю вирішити. Лише за декілька днів перед терактом в Орландо в Ізраїлі відбулась атака якраз такого вовка-одинака. Тоді дві палестинські кузини за допомогою саморобних пістолетів вбили чотирьох цивільних осіб в елітному торговельному центрі Тель-Авіва. Для стримання майбутніх одиночних атак безпековий істеблішмент Ізраїлю зніс будинки, де проживали терористи-одинаки, а також провів інші каральні заходи проти їх родичів та близьких. Тим не менш, нещодавно Айзенкот заявив: «Я маю наголосити на тому факті, що практично не існує способу зупинити усіх терористів, що планують теракти з ножами та палицями».

Для протидії загрозам зі сторони ІД СОІ діють за таким самим сценарієм. Посадові особи Ізраїлю довгий час тримали деталі своєї стратегії в секреті, однак її основні положення наразі чітко висвітлюються в доктрині СОІ, достовірність якої була підтверджена ізраїльськими військовими під час неофіційних зустрічей.

Для Ізраїля ІД – чергове збройне угрупування, що веде бойові дії в Сирії разом з Аль-Каїдою та іншими терористичними угрупуваннями. Така точка зору разюче відрізняється від американської.  Для кожного з цих трьох терористичних угрупувань, включно з державними суб'єктами, такими як Іран та Ассад, Ізраїль чітко визначив «межі, які не можна переступати»: атакувати Ізраїль не можна; постачати звичайне озброєння нового покоління (зокрема, керовані ракети точної наводки та некеровані ракети) терористичним угрупуванням, які становлять загрозу Ізраїлю, не можна; постачати хімічну зброю терористичним угрупуванням не можна. Десятки повітряних ударів, здійснених Ізраїлем в Сирії, які прем'єр-міністр Натаніяху визнав нещодавно, є елементами чітко прорахованої стратегії, покликаної нагадувати усім противникам про ціну, яку необхідно оплатити за найменші порушення визначених меж. Також не є випадковим вбивство ізраїльськими спецслужбами іранського генерала-високопосадовця. За наявними даними, генерал був убитий минулого року на Голанських висотах в Сирії за те, що здійснював спостереження за ізраїльським кордоном, плануючи проведення нападів. Так само, життя оперативного офіцера Хезболли Саміра Кунтара обірвалось не через старість. Як повідомляють джерела, Ізраїль провів операцію з ліквідації Кунтара в грудні після того, як стало відомо про його наміри здійснювати напади на Ізраїль.   

Безпосередньо на кордоні з ІД Ізраїль має справу з двома підпорядкованими їй суб'єктами: Синайська провінція на Єгипетському півострові та Бригада мучеників Ярмук на сирійській частині Голанських висот.  Попри їх невеликі розміри, ізраїльське військове керівництво непокоять близькість розташування та вогнева міць угрупувань. Однак, незважаючи на спроможність проводити моментальні атаки, обидва угрупування поводять себе стримано. З моменту проголошення клятви на вірність ІД в листопаді 2014 року Синайська провінція головним чином зосередила свою увагу на Cилах оборони Єгипту, а не на Ізраїлі. Найбільшим її успіхом можна вважати збиття російського літака над Синаєм в жовтні 2015, при якому не було вбито чи поранено жодного ізраїльтянина. На Голанських висотах Бригада Ярмук утримує під своїм контролем територію в 10 тис. кв. км, де проживає приблизно 40 тис. цивільних осіб. Не дивлячись на те, що це угрупування розташоване, як зазначила одна ізраїльська газета, «на відстані в декілька сотень метрів до ізраїльсьских шкільних автобусів», вона не провела жодної атаки на Ізраїль.

Ізраїльські стратеги відзначають актуальні спільності між ІД, Хамасом та Хезболлою: кожне угрупування утримує під своїм контролем територію, намагається здійснювати урядування населенням, і таким чином, має, що втрачати. ІД в ході власних пропагандистських заходів на бездоганному івриті заявивши, що «ще трошки, і в Єрусламі не залишиться жодного єврея», практично не проводить напади на Ізраїль. Причина такої неузгодженості була озвучена  попередником Айзенкофа Бенні Гантзом. Він сказав, що «вони би програли», і таким чином поставили би під ризик власне населення та ресурси. Схоже на те, що лідери ІД його почули. Німецький журналіст, який у 2014 році працював під прикриттям в ІД, повідомив: «Єдине, чого боїться ІД – це Ізраїль. Вони сказали мені, що чудово розуміють, що армія Ізраїлю для них занадто потужна».

Чи можуть США стримувати ІД? Ну, принаймні, один із спічрайтерів президента Обами вважав, що так.  В грудні під час виступу в Національному центрі по боротьбі з тероризмом США президент звернувся до лідерів ІД: «Послухайте нас дуже уважно: якщо ви зазіхнетесь на американських громадян, вам нікуди буде тікати». Якщо наступного семестру я ще викладатиму стратегічне мистецтво, це звернення буде складати перше питання мого тижневого тесту. Завдання виглядатиме досить просто: під зверненням буде написано  «Дайте оцінку». Кожен студент, який не зможе пояснити, чому президент не виконує елементарних критеріїв стримування, не отримає прохідного балу.

Це звернення було оголошене Обамою одразу через декілька днів після терактів ІД в Парижі, які забрали життя 130 громадян. Мета звернення полягала в тому, щоб переконати ІД не здійснювати подібні атаки в США. Президент попереджав, що, якщо ви на нас нападете, ми завдамо удару у відповідь. Студенти, які вивчають мистецтво стримування, нагадали б президентові Обамі, що він вже проводить кампанію проти ІД, яка складається з повітряних ударів та рейдів підрозділів спеціальних операцій. За його словами, військова кампанія націлена на знищення лідерів ІД та самої організації до того, як вони почнуть нападати на США. Більше того, він пристрасно доводив, що, на його думку, поточна кампанія включає в себе всі спроможності США, які можна використати для знищення ІД. Тобто виходить, що його спроба стримати ІД за допомогою іще більших погроз порожня, як дзвін кимвалу.   

Через декілька місяців новообраному президентові доведеться придумати, що йому – чи їй – робити з ІД. Точно відомо одне, майбутній президент одразу після інавгурації поставить завдання своїм помічникам з питань національної безпеки провести повну переоцінку війни проти ІД, Аль-Каїди та десятків інших виплодень ісламсько-джихадистського тероризму.  Фундаментальний перегляд почнеться з усвідомлення неприємного факту: пройшло п'ятнадцять років після терактів 11 вересня та декларації президента Буша про «Війну з тероризмом», а США тепер має справу з іще більшою кількістю головорізів, аніж до початку декларованої програми.

Аналітики повинні вже готуватися до цієї переоцінки – нехай відкривають ізраїльські стратегічні документи. Сполучені Штати – не Ізраїль. Оборонна стратегія  Ізраїлю не обмежується самим лише стримуванням. Більше того, якщо стратегія і ефективна для Ізраїля, це не гарантує того ж для США. Поточний стан боротьби з ІД не дозволяє навіть припустити можливість повернення до стратегії локалізації та стримування. Однак, так як у майбутньому Америка протистоятиме ІД, або, точніше, десяткам майбутніх мутацій цього раку, США наврядчи матиме ресурси та бажання направляти навіть власні дрони та підрозділи спеціальних операцій до кожної неурядованої ділянки чи на пагорб, де панують ворожі терористичні угрупування. Несучи цілодобову варту на лінії фронту, де постійно відбувається боротьба зі смертельними загрозами, Ізраїль представляє собою, як це висловив Айзенкот, «лабораторію» безпеки. Для Сполучених Штатів ще не запізно почати розгляд питання, як надбаний Ізраїльськими стратегами досвід може збагатити концептуальний арсенал державних засобів з протидії тероризму в цій, певне, дуже довгій війні.

Автор: Грем Т. Елісон – директор центру природознавчих дисциплін та міжнародних відносин імені братів Белфер Школи державного управління імені Дж. Ф. Кеннеді при Гарвардському університеті, колишній помічник секретаря з оборони США з питань політики та планування.  Також він є автором книги, що невдовзі вийде в світ, «Приречені воювати: США, Китай та пастка Фукідада»

Переклад: Іван Невмержицький, «Наступна республіка»

 

Чому ІДІЛ боїться Ізраїля?

comments powered by Disqus