Єлисейське поле битви. Вибори у Франції

Статті 20.04.2017

Вибори президента, перший тур яких пройде у Франції в неділю 23 квітня, можна поставити в один ряд з референдумом про вихід з ЄС у Британії та президентськими виборами в США. Їх результат продемонструє – чи дійсно світ іде шляхом незворотних змін, а Європейський Союз, яким ми його знали, доживає останні роки чи все ж прихильникам глобалізованого світу можна буде видихнути з полегшенням.

І зробити прогноз в цьому питанні наразі вкрай складно, адже чотири дуже різних кандидати, згідно з опитуваннями, мають майже однаковий рівень підтримки і різниця між першим та четвертим близька до статистичної похибки. Два кандидати, що наберуть найбільшу кількість голосів боротимуться за президентське крісло в другому турі.

Однією з особливостей цих виборів може стати той факт, що з великою долею ймовірності вперше за декілька десятиліть в другому турі може не опинитись представника жодної з найбільших парій – Республіканців і соціалістів.

Пропонуємо вашій увазі короткий огляд чотирьох претендентів, один з яких вже зовсім скоро очолить одну з найбільших і найвпливовіших країн Старого Світу – це Еманюель Макрон, Марі Ле Пен, Франсуа Фійон і Жан-Люк Меланшон.

Еманюель Макрон – сам по собі є несподіванкою цієї виборчої кампанії. 39-річний політик раніше не приймав участі в жодних виборах. Його політичний досвід обмежується посадою міністра економіки в уряді чинного президента-соціаліста Оланда.

Макрон є центристом, будучи прибічником економічного лібералізму і займаючи ліві позиції в питаннях соціальних, що знайшло свій відгук в серцях французьких виборців. Молодий політик, започаткувавши новий політичний рух «Вперед!» («En Marche!»), стрімко здобував прихильність виборців і нараз очолює рейтинг з 23.9% підтримки.

Дещо парадоксальним виглядає той факт, що так революційно увірвавшись в передвиборчі перегони, Еманюель Макрон є кандидатом «статус кво». Він є прихильником розвитку Європейського Союзу, виступає за збереження санкцій проти Росії і загалом має підтримку французького політичного істеблішменту.

Марін Ле Пен не потребує додаткової презентації і добре відома українській публіці. Очільниця ультраправої партії «Національний Фронт» вона, за її власним переконанням є «кандидатом кордонів».

Антимігрантські погляди, критика глобалізації, радикальний євроскептицизм, протекціонізм і, звісно ж, тверда проросійська позиція – це те, чим добре відома пані Ле Пен. Наразі лідер французьких ультраправих, згідно з опитуваннями, має 22.8% підтримки виборців і займає другу сходинку в рейтингу кандидатів.

В економічних питаннях Ле Пен все більше схиляється в ліву сторону, апелюючи до «сильної держави» і відходячи від традиційної «анти-велфер» риторики своєї партії. Крім того останніми роками спостерігається також дрейф від консервативних поглядів, зокрема щодо питання секс-менших. Хоч Ле Пен все ще декларує свою позицію про необхідність відмінити можливість укладання одностатевих «шлюбів».

Досить цікавою є постать Франсуа Фійона. 62-річний політик займав пост голови уряду в часи президентства Ніколя Саркозі. Обраний кандидатом від право-центристської партії Республіканці він неочікувано, але впевнено, обійшов на праймеріз того таки Саркозі.

Фійон є консерватором у всіх відношеннях. Прихильник вільного ринку, сам себе називає тетчеристом. Він виступає за радикальне скорочення робочих місць в державному секторі, бюджетних витрат і податків. Як і Тетчер, він не боїться вступати в боротьбу з профспілками. Крім того Франсуа Фійон є представником католицької Франції і прихильником традиційних цінностей. Противник абортів та одностатевих шлюбів.

Попри свою підтримку Європейскього Союзу, Фійон виступає за суттєве скорочення рівня імміграції і закликає боротись з ісламізмом. Невдовзі після висунення своєї кандидатури Фійон здійснив візит до Німеччини, де провів зустріч з керівництвом партії ХДС. Схоже, що в разі виборчого успіху, дві основні країни Європейського Союзу зможуть порозумітися.

Безумовно велику стурбованість серед українців викликає лояльна до Росії позиція консервативного політика. І хоч зв’язки Фійона з Кремлем не такі очевидні, як у випадку його опонентки Ле Пен, все ж він дозволяв собі досить недвозначні вислови, називаючи Крим російським і закликаючи зняти з Росії санкції та розпочати співпрацю в рамках спільної боротьби з ісламізмом.

Але не факт його проросійськості є головною перепоною на шляху Фійона до президентського кабінету. Суттєвим ударом по його рейтингам став скандал, відомий під назвою «Пенелопагейт». Йдеться про звинувачення в фейковому працевлаштуванні своєї дружини Пенелопи та двох дітей на роботу у парламенті країни. Значні бюджетні кошти були витрачені на зарплатні за роботу, яку, згідно зі звинуваченнями опонентів, родичі Фійона ніколи не виконували. Розслідування тривають і отруюють кампанію кандидата.

Однак, варто зазначити, що рейтинг республіканського кандидата не падав нижче відмітки 18%, а за останній тиждень навіть зріс і наразі складає 19.6% підтримки виборців.

Жан-Люк Мелешон є лівим кандидатом. 65-річний політик покинув Соціалістичну партію в 2008 році, заснувавши власну політичну силу. На сьогодні він здобув підтримку французьких комуністів, а також значної частини традиційної лівої аудиторії, що відвернулась від соціалістичного кандидата Амона.

Виступає за вихід з НАТО та ЄС, а також підтримує дії Росії в Україні та Сирії. Одним словом – ідеальний кандидат зі знаком «мінус».

Наразі він має на диво значну підтримку – 18.8% і займає четверту позицію в рейтингу підтримки, відстаючи від лідера Макрона всього на 5.1%.

Найвірогіднішим варіантом розвитку подій є вихід в другий тур центриста Макрона та ультраправої кандидатки Ле Пен. В такому разі 7 травня більш ніж переконливу перемогу отримає Макрон. Проте немає жодних підстав стверджувати, що ми отримаємо саме такий сценарій, адже 40% виборців ще не визначились зі своїм кандидатом, а тому не виключений сценарій, коли за президентське крісло змагатимуться, скажімо, ультраправа Ле Пен з ультралівим Мелешоном.

Щодо наших власних прогнозів, то не маючи фактичних підстав, ми не можемо зробити і однозначних висновків, проте хочемо звернути вашу увагу на тенденцію, яку можна було помітити в багатому на електоральні несподіванки 2016 році: мовчазна консервативна більшість охочіше висловлює свою позицію безпосередньо на виборах, ніж в опитуваннях. 40% невизначених – це величезна цифра. І цілком ймовірно, що з цих 40% багато прихильників традиціоналістичної Франції, що втомилась від 5 років лівого управління.

Побачимо чи дійсно злякають французьких виборців корупційні скандали і з цікавістю спостерігатимемо за успіхами чи невдачами Франсуа Фійона. І хто зна, можливо зовсім скоро нам з вами таки доведеться переглянути причини проросійськості поглядів західних консерваторів і виробити нові підходи до міжнародного співробітництва.

Віталій Нелепов, «Наступна республіка»

Єлисейське поле битви. Вибори у Франції

comments powered by Disqus